Изначально написано Nightin_Gale:
Дурень думкою багатii
(З народного поля)
Наш Iван кохавсь у мрiях:
Думкою лiтаi
Та скарби усе знаходе.
Грошi здобуваi.
Одного разу пiшов вiн
На баштан до пана:
Огiрочки молоденькi
Звабили Iвана.
Взяв мiшок Iван з собою,
Повен щоб набрати,
Та й почав вiн до баштану
Стиха плазувати.
Як пiдлiз до огiрочкiв,
Став вiн i гадаi:
- Це, iй-Богу, менi щастя
Зараз набiгаi.
- Наберу сих огiркiв я
Повну лантушину,
А тодi вiзьму за iх я
Добру копiйчину.
- За тi грошi собi маю
Курочку купити.
i та курочка курчаток
Буде нам водити.
- Я вiзьму отi курчата
Та й пошлю я жiнку
iх продати, i куплю я
За тi грошi свинку.
- Наведе менi та свинка
Поросят чимало,
Будуть в мене i ковбаси,
Буде в мене й сало!
- Тiльки - нi! Тi поросята
Я не буду iсти,
А як виростуть, то iх я
Теж продам у мiстi.
- За тi ж грошi всi куплю я
Добрую коняку,
i вона робити буде
Нам роботу всяку.
- А до того приведе ще
Лошачка такого,
Що швидчiшого не буде
Коника нi в кого.
- Лошачка того продам я,
Хату щоб купити,
Бiля хати ж щоб садочок:
Вишеньки та квiти.
- А там далi i город щоб
i його чимало.
Бо я хочу, щоб на ньому
Все там виростало.
- Огiркiв теж насадю я,
Бариша щоб мати...
Тiльки горе, що такий то
Вже народ наш клятий:
- Не вдержиш i огiрочка,
Вирвуть все до краю...
Ну, байдуже: сторожiв я
Добрих понаймаю,
- А сам вийду потихеньку
iз своii хати
Та й пiду у сторожiв тих
Варти вивiряти.
- Так пiду я понад краiм
Та й гукну: - Не спiте! -
Гей, чи чуiтеi! Город мiй
Добре бережiте!
Та й згукнув Iван, мов справдi
В нього вже те дiло:
На баштанi ж тому двоi
Сторожiв сидiло.
Як почули вони Iвана,-
Кинулись до нього,
Та й пiймали зараз в руки
iз мiшком дурного.
Попобили бiдолаху,
Мали ще й в'язати,
Та вже вихопився якось
Та мерщiй тiкати!
Як вернувся,- ще довгенько
Чув побиту спину,
Та нiкому не хвалився
Про свою причину.
Та вже потiм жiнцi якось
Розказав се дiло,
Та - сусiдi; трохи згодом
Всюди облетiло.
Почали тодi смiятись:
- Он як нашi вмiють,-
Що думками iз нiчого
Швидко багатiють!..
18 (ЗО) квiтня 1892
🤣👍